Профілювання трубопроводів. Профіль та його елементи. Спорудження магістральних трубопроводів. Дорошенко Я.В.

Зміст

Під профілем трубопроводу розуміють положення його осі за абсолютними або відносними геодезичними відмітками вздовж траси.

Профілювання, тобто побудова висотного положення труб, здійснюється заглибленням їх нижче поверхні ґрунту, перетином різних різких зломів рельєфу над поверхнею ґрунту, встановленням кривих вставок з гнутих труб,  викривленням трубопроводу за рахунок пружного згину труб.

На профілі вказують (рисунок 1.5):

- відмітки поверхні ґрунту (А);

- глибину траншеї (Б);

- повздовжній нахил трубопроводу на даній ділянці (В);

- віддалі між суміжними відмітками (Г);

- пікетаж (Д);

- категорію ділянки трубопроводу, зовнішній діаметр і номінальну товщину стінки трубопроводу (Е);

- ізоляційне покриття трубопроводу (Ж);

- питомий опір ґрунту (З);

- наявність привантаження або закріплення трубопроводу (І);

- коротка інженерно-геологічна характеристика траси у смузі будівництва (К).

На профілі розрізняють наступні характерні ділянки і елементи:

- прямолінійні ділянки з додатнім нахилом в сторону потоку транспортованого продукту і>0,001 на 1 км;

- прямолінійні ділянки з від'ємним нахилом в сторону протилежну від напрямку транспортування потоку і< – 0,001 на 1 км;

- горизонтальні прямолінійні ділянки – нахил трубопроводу до горизонту – 0,001≤і≤0,001 на 1 км;

- пружно викривлені у вертикальній площині ділянки (випуклі або вгнуті);

- криві вставки з гнутих труб.

Під глибиною закладання трубопроводу  розуміють глибину ґрунту від його поверхні до верхньої твірної труби. Відповідно глибина траншей  буде більша глибини закладання трубопроводу на величину зовнішнього діаметра трубопроводу  і будівельного запасу , тобто

                                       .                             (1.1)

Будівельний запас враховує можливі відхилення  у бік зменшення при роботі землерийних машин. Будівельний запас визначається, виходячи з конкретних характеристик землерийних машин, виду і стану ґрунту, часу, протягом якого траншея знаходитиметься без укладеного в неї трубопроводу.

Глибина закладання трубопроводу  є найважливішою характеристикою підземної схеми прокладання. Від її величини залежить надійність експлуатації трубопроводів: захист труб від механічних пошкоджень, захист ізоляційного покриття труб від прямих атмосферних впливів (дощ, сніг, мороз, вітер, сонячна радіація тощо), згладжування температурних перепадів в трубах при зміні температури повітря протягом доби, місяців, сезонів року, забезпечення повздовжньої стійкості трубопроводу і стійкості його положення у разі обводнення ґрунту тощо.

Якщо при профілюванні брати до уваги тільки ці важливі функції то глибина закладання повинна бути по можливості максимальною. Але збільшення глибини закладання підвищує витрати на виконання земляних робіт і ускладнює роботи з капітального ремонту. Тому проектні і будівельні організації прагнуть зменшити обсяг земляних робіт (глибину закладання трубопроводу) і знизити їх вартість, хоча іноді це призводить до економічних втрат, які в багато разів перевищують будівельну економію. На жаль спеціальних досліджень, присвячених обґрунтуванню оптимальної глибини закладання, яка враховує перераховані вище чинники, немає. Чинними будівельними нормами глибина закладання трубопроводу встановлена в межах: для труб умовним діаметром менше 1000 мм  м, для труб умовним діаметром 1000 мм і більше  м.

Перед початком профілювання повинні бути визначені та чітко зафіксовані: мінімально допустима глибина закладання трубопроводу , найбільша глибина закладання , мінімальний радіус пружного згину трубопроводу , радіус кривизни поворотів з гнутих труб .